Крокуємо з малечею дорогою адаптації

 

     Вступ дитини до дошкільного закладу викликає, як правило, серйозну тривогу у дорослих. Дитина в родині звикає до певного режиму, до способу годування, укладання спати, у неї формуються певні взаємини з батьками, прихильність до них. Від того, як пройде звикання дитини до нових умов життя, до незнайомих дорослих та однолітків, залежить подальший розвиток дитини й благополучне існування в дитячому садку й родині.

І саме тому, так актуальна на сьогоднішній день тема співробітництва працівників ДНЗ і батьків у період адаптації дитини до дошкільного закладу. Якщо працівники ДНЗ і батьки об’єднають свої зусилля й забезпечать дитині захист, емоційний комфорт, цікаве та змістовне життя у дитячому садочку та вдома – то це запорука оптимального впливу адаптації дітей віку до дошкільного закладу.

Правильне планування та проведення цього етапу адаптації надає змогу правильно підготувати дитину і її батьків до вступу у ДНЗ, різнобічно підтримувати, заохочувати її у період адаптації, сформувати у неї позитивну установку на дитячий садок; формувати спільні погляди вихователів та батьків на процес адаптації дітей, підвищувати компетентність педпрацівників та батьків щодо розуміння природи адаптації

З приходом дитини в дошкільний заклад її життя суттєвим чином змінюється: суворий режим дня, відсутність батьків чи інших родичів, нові вимоги до поведінки, постійний контакт з однолітками, інший стиль спілкування. Усі вищезгадані зміни обрушуються на маленьку людину одночасно, створюючи для неї стресову ситуацію, яка може привести до невротичних реакцій, таких як примхи, страхи, часті хвороби, відмова від їжі.

Адаптація – це пристосування організму до нової обстановки. А для дитини дитячий садок безсумнівно є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням і новими стосунками. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізичних і особистісних особливостей дитини, від сімейних стосунків, що склались, від умов перебування в дошкільному закладі.

Середній термін адаптації у нормі складає:

  • у дітей раннього віку – 7-10 днів;
  • у дітей середнього і старшого дошкільного віку – 2-3 тижні
  • у старшому дошкільному віці – 1 місяць

Основні причини труднощів адаптації

  • Недосконалість здатності до пристосування та висока вразливість дитячого організму
  • Висока емоційність
  • Індивідуальні особливості дитини
  • Стан здоров’я дитини
  • Особливості типу нервової системи
  • Різні умови життя та виховання у сім’ї
  • Низький рівень розвитку мовлення
  • Відсутність звички виконувати доступні вимоги й указівки дорослих
  • Брак досвіду участі у спільній з дорослими діяльності
  • Відсутність у дитини самостійних ігрових дій.
  • Надмірна опіка дитини в сім’ї.

 

Батьки прийняли рішення: дитину треба віддати у дитячий садочок. Попереду цього рішення були години міркувань, неспокою та сумніву. Як малюк адаптується до нових умов? Чи не буде плакати? Не захворіє? А якщо? А може?…

Усе вірно. Мислити та хвилюватися є чому. Дійсно, дитину треба готувати до дитячого садочку заздалегідь. У чому ж полягає підготовка дитини до вступу до дитячого садка? Що можна зробити, щоб адаптація дитини до нових умов пройшла відносно безболісно?

 

Як допомогти дитині подолати труднощі звикання до умов дитячого садка

Передусім слід організувати життя дитини в сім’ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите дитині  процес звикання.

     Добре, якщо зацікавите сина чи доньку дитячим садком, викличете бажання туди йти. Для цього під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя у ДНЗ. Наприклад, так «Коли малюки підростають, вони всі приходять у дитячий садочок. Тут багато красивих іграшок – дивись, як діти граються. Скоро і ти ходитимеш сюди». Не можна залякувати дитину садком, погрожувати: «Не слухатимешся – віддам у садок». Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати в неї бажання ходити до садка: «Якщо слухатимешся, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба говорити в сім’ї як про радісну, очікувану подію. Щоб полегшити звикання, познайомте сина чи доньку з майбутнім вихователем, поговоріть із ним так, щоб дитина чула про те, що ваш малюк уже підріс і ходитиме до дитячого садочка, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними. Слід викликати в дитини позитивні спогади про відвідування дошкільного закладу, бажання швидше підрости і піти у дитячий садок.

Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім’ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, у дитячому садку почуваються безпорадними і самотніми.

До виповнення маляті одного року допоможіть йому навчитися самостійно сідати на дитячий стілець, пити з чашки, яку підтримує дорослий, після одного року вчить користуватися ложкою, їсти суп із хлібом, різноманітні страви. Нехай на перших порах рухи дитини невпевнені – підгодуйте її другою ложкою, але кожну спробу зробити щось самостійно, обов’язково схвалюйте: «Молодець, ти сам уже вмієш їсти». Не шкодуйте часу – маляті це дуже знадобиться.

На момент вступу до дитячого садка треба навчити дитину самостійно мити руки, брати активну участь в роздяганні, складанні одягу. Досить складно буває маляті оволодіти правилами поведінки в дитячому садку. Особливо погано почуваються діти, яким у сім’ї нічого не забороняли. Перші вимоги вихователя (не бавиться під час занять, їжі, умивання, не хапати за волосся дітей) викликають у них образу, а іноді плач. Треба, щоб із перших місяців життя дитина чула і поступово починала розуміти звернені до неї вимоги.

Дуже важливо вчити дитину гратися.

Спостереження свідчать, що діти, які тривало, не відволікаючись, граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення.

Деякі батьки вважають, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи, як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки слід напувати ляльку. Ведмедика, зайчика: у ліжечку лялька спатиме).

Спочатку показують іграшку, називаючи її, просять дитину повторити. Потім показують і називають дію, віддають іграшку дитині з проханням зробити так само: «Я беру м’ячик і кочу його, ось покотився м’ячик прямо до Оленки. А тепер ти візьми м’ячик, коти його мамі». На перших порах можна допомогти малюку, беручи його руку у свою, і обов’язково схвалювати всі намагання наслідувати дорослого. Така спільна діяльність формує в дитини, крім ігрових умінь, потребу і навички спілкування.

 

 

Одна з головних причин труднощів перших днів дитини в дитячому садку – недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.

Дитина, яка спілкується лише з членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей, така дитина почувається неспокійно. Іноді батьки самі мимоволі формують у сина чи доньки негативне ставлення до сторонніх, говорячи: «Не слухатимешся, оцей злий дядя тебе забере» тощо. Слід, навпаки, виховувати в дитини привітне ставлення до дорослих і дітей. Гуляючи з малюком, завжди можна знайти привід сказати, наприклад: «Подивись, як лагідно всміхається до тебе тьотя, і ти всміхнись».

Щоб дитина сміливо ввійшла у групу однолітків, не ховалася за вихователя, відмовляючись гратися з дітьми, треба привчати її до контактів із дітьми заздалегідь, виховувати доброзичливе ставлення до них. Так, гуляючи з дитиною на ігровому майданчику, учіть її нікого не ображати, не забирати іграшки, спонукати до гри з однолітками: «Покоти м’ячик, хлопчику. А тепер хлопчик тобі покотить. Молодці хлопчики, добре граєтесь».

Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення.

Дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідаючи на запитання простим «так» чи «ні», і вихователь зможе допомогти їй.

Якщо ж дитину не навчили користуватися мовою, часто можна спостерігати таке: кричить, вередує, сердиться, що його не розуміють; не відповідає на лагідні запитання, відкидаючи запропоновані іграшки. Щоб такого не сталося, вчіть дитину ще до року користуватися спрощеними, а потім і повними словами (самі вимовляйте слова правильно), звертатися з проханням, відповідати на запитання. Уважна мама звикла розуміти свою дитину і без слів. Та не треба завжди поспішати виконувати її бажання. Краще звернутися до дитини: «Що ти хочеш? Пити? Скажи: пити». Дитина повинна знати своє ім’я, розуміти назви частин тіла людини, найуживаніших побутових предметів та процесів (стіл, стілець, чашка, ложка, гратися, гуляти тощо)

Бажано оформити дитину в дошкільний заклад хоч за два-три тижні до виходу матері на роботу. Щоб можна було поступово збільшувати тривалість перебування дитини в дитячому садку. Не слід у перший день залишати дитину до вечора в групі, бо таке тривале перебування в незнайомому оточенні – велике навантаження для неї. Краще спочатку приводити малюка на прогулянку або ввечері, коли частина дітей уже пішла додому, і педагог зможе приділити більше уваги новому вихованцю.

Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань. Не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати дитину до дитячого садка. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками: усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей, підкресліть упевненість,що вашій дитині буде тут добре.

 

КОЛЕКТИВ  ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ № 23

 З РАДІСТЮ ЧЕКАЄ НА ВАС ТА ВАШИХ ДІТОК!

Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.

Оставить комментарий

Вы должны быть авторизованы, чтобы разместить комментарий.