Рекомендації для батьків

ПЕДАГОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

батькам дитини 3-го  року життя

 

ЗДОРОВ’Я ТА ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК

Збереження та зміцнення здоров’я дітей

Загартовування

Основи здорового способу життя закла­даються в родині. Загартовування є неодмінною умовою збереження та зміцнення здоров’я дітей. Проводити його слід і в домашніх умовах, до­тримуючись нескладних правил. Насамперед, всі види загартовування проводьте не раніше ніж через 30-40 хв. після їди. Враховуйте бажання та ставлення малюка до того чи іншого засобу загартовування. Важливо, щоб звичка виконувати гартувальні процедури формувалася на фоні позитивних емоцій. Засобами загартовування в домашніх умовах виступають такі нескладні процедури, як ранкове умивання, сухе та вологе обтирання ніг перед сном, вологе обтирання ніг. Під час відпочинку на природі спонукайте дитину ходити босоніж, залучайте до контрастних водних ванн для ніг, обливання, контрастних повітряних ванн. Влітку купайте­ся разом із дітьми у басейнах, відкритих водоймах. Взимку використовуйте катання на санчатах, прогулянки на свіжому повітрі, рухливі ігри. Пам’ятайте, що особистий приклад батьків є одним з ефективних мето­дів залучення дитини до гартувальних процедур.

Фізкультурно-оздоровча робота

Щоденно виконуйте з дітьми ком­плекс ранкової гімнастики, проводьте його в ігровій формі, активі­зуйте та урізноманітнюйте рухову діяльність дитини впродовж дня. Стимулюйте наслідування дій дорослого.

Виховання культурно-гігієнічних навичок

Власним прикладом нагадуйте дити­ні про необхідність щоденних гігієнічних процедур. Ознайомлюйте з предметами особистої гігієни: рушники для обличчя, рук, тіла, ніг, мочалка для тіла, банне простирадло, гребінець з тупими зубчиками. Привчайте дитину утримувати своє тіло в чистоті, формуйте позитив­не ставлення до купання, чищення зубів, чистоти постільної та натіль­ної білизни. Зверніть увагу, що з цього віку дитина має усвідомити пра­вило: користуватися лише особистими речами (рушником, гребінцем,носовою хустинкою).

Фізична культура

Вправи з основних рухів

Ходьба

Спонукайте дитину рухатися самостій­но. Учіть її проходити без вашої допомоги невеликі відстані (від 1-2 до 10 м), згодом більші (до 200-500 м) з невеликими перервами для від­починку. Пропонуйте їй ходьбу в різних напрямках, по доріжках, між предметами, заохочуйте до ходьби з моторними іграшками. Важливо, щоб дитина бачила бездоганний зразок ходьби, постави дорослого, які вона буде наслідувати.

Біг

Для заохочення дітей до бігу активно виконуйте його разом із дітьми, використовуючи образні дії («їде ма­шина, летить літак, біжить мишка»). Пропонуйте бігати зі стрічкою, кулькою, прапорцем. Під час бігу робіть перерви, щоб дитина могла відпочити

Стрибки

Перший самостійний стрибок дитина часто виконує мимовільно (коли бачить когось із рідних, під час ве­селої гри). За кожної слушної нагоди грайте з дитиною: беріть її за руки і, пропонуючи підстрибнути, піднімайте вгору, промовляючи: «Високо-високо підстрибнемо». Така ігрова вправа викликає у дити­ни радість, і вона вимагає від дорослого багато разів повторювати цей рух. На прогулянці пропонуйте дитині перестрибнути через невелич­кі ямки, вузенькі доріжки, невеликі калюжі тощо. Вчіть стрибати на двох ногах на одному місці (як зайчик) і з просуванням уперед (як го­робчик).

Кочення, кидання, ловіння

Спонукайте дитину котити м’ячі різних розмірів, закидати їх у ящик, кошик. Малюкові подобається переноси­ти дрібні предмети, м’ячі з місця на місце, тож використовуйте цей інтерес та спонукайте дитину спочатку класти їх у задане місце, ящик, ко­шик, а потім і вкидати. Знаходьте слушну нагоду та грайте з дитиною в ігри з м’ячем: спонукайте її кидати м’яч двома руками, кожною рукою окремо. Не поспішайте показувати дитині різні рухи з м’ячем та вчити їх, нехай вона пробує сама. Головне — створіть веселу ігрову атмосферу.

Повзання, підлізання, лазіння

Стимулюйте дитину повзати, створюй­те ігрові ситуації, давайте завдання доповзти до іграшки, до вказаного предмета тощо. Дозволяйте дитині повзати лише на м’якому покритті, бо тверда поверхня при довготривалому повзанні негативно діє на чут­ливі колінні суглоби. Використовуйте природні умови для підлізання.

Рівновага

Спонукайте дитину до виконання вправ у збереженні рівноваги, пам’ятаючи, що низько розміщений центр тя­жіння та маленький руховий досвід робить її невпевненою, скутою, обережною. Допомагайте дитині, заспокоюйте та підбадьорюйте її. Виконуйте разом із нею вправи з ходьби та бігу, де необхідно зберегти рівновагу (під час зупинки, обходячи предмети тощо), ходіть між лінія­ми, по доріжці. Заохочуйте ходити по обмеженій площі вдома, на ігро­вому майданчику, у дворі, ходити по землі, підніматися на пагорки, пе­реступати через предмети.

                                                      Загальнорозвивальні вправи

               Заохочуйте дитину до виконання загальнорозвивальних вправ, включайте їх у зміст ранкової гімнастики та виконуйте разом із нею. Надавайте вправам ігрового характеру, ви­користовуйте інвентар (кубики, м’яч, стрічку, хустинку, брязкальце, іграшки). Пам’ятайте, що діти мають отримати задоволення від вико­нання вправ і схвалення від дорослого.

Рухливі ігри та ігрові вправи

Заохочуйте дітей до участі в ігрових вправах та рухливих іграх, потішках, забавлянках. Залучайте їх до ігор з моторними іграшками, створюйте різні ігрові ситуації, враховуючи потреби, бажання, настрій. Під час прогулянок у різні пори року грай­те з дітьми у рухливі гри, катайтеся на гойдалках, різних атракціонах.

МОВЛЕННЯ ДИТИНИ

Розвиток мовлення нерозривно пов’язаний з розвитком усіх психічних процесів (сприймання, пам’ять, мислен­ня) і слугує основою цілеспрямованої діяльності дитини. Вирішальним чинником у розвитку мовлення дітей на етапі раннього дитинства є спілкування, тож надзвичайно важ­ливо створити сприятливе мовленнєве середовище. На тре­тьому році життя розвиток мовлення дітей продовжується у таких напрямах: розуміння мовлення дорослих, оволодін­ня активним мовленням, удосконалення звуковимови, за­своєння словника і граматичної будови мови.

Дворічна дитина починає краще розумі­ти мовлення людей, які її оточують. З нею можна говорити не лише про ті предмети і явища, які її оточують, а й про те, що відсутнє, про мину­лі й майбутні події, про дитячі почуття та переживання. Наприклад, про те, що дитина бачила вчора на прогулянці, куди вона збирається йти завтра, які іграшки є у неї вдома, хто їх купив чи подарував, якими іграшками прикрашали ялинку, хто у неї був на дні народження. Разом із ситуативним мовленням (зміст якого допомагає зрозуміти ситуація в цілому) з’являється й контекстне мовлення: дитина вже починає ро­зуміти зміст оповідань, казок, якщо вони супроводжуються наочніс­тю. У другому півріччі діти вже можуть розуміти нескладні за сюжетом з простими словами тексти, розповіді, оповідання, казки навіть без су­проводу наочності.

Проте серед сучасних малюків чимало дітей, для яких характерна затримка початку активної мовленнєвої діяльності, які замість актив­ного мовлення застосовують жести, міміку, використовують так зва­не жестове мовлення. Дорослим надзвичайно важливо підтримувати формат діалогу з дитиною навіть за таких умов, озвучуючи словом те, що вона виразила жестом. Словесний супровід, мовленнєвий коментар до різноманітних дій з називанням найменувань, ознак, властивостей предметів допоможе дітям розширити пасивний словник, сформувати елементарні уявлення.

Оскільки зростає розуміння мовлення, дорослі за допомогою слова можуть попереджати негативні дії дитини, викликати спогади, спонука­ти її до певної діяльності, формувати узагальнювальні поняття. Проте розуміння мовлення дітьми третього року життя ще недосконале. Тож для досягнення більш точного розуміння мовлення радимо використо­вувати різноманітні дії з предметами та іграшками для того, щоб:

  • формувати вміння розрізняти предмети за зовнішнім виглядом (формою, розміром, кольором);
  • ознайомити дітей з властивостями, якостями, ознаками предме­тів та явищ, відносинами між ними (просторовими, часовими, місцезнаходженням);
  • вчити розуміти узагальнювальні поняття (меблі, одяг, іграшки);
  • спонукати дітей до спогадів (про свята, ранки, вихідні дні), розу­міння та впізнавання окремих дій і сюжетів за картинками, зміс­ту оповідань, казок.

Найоптимальнішими методами і прийомами будуть: запитання констатувального характеру: «Хто це? Де зайчик? Де синій м’яч?»; зав­дання показати, знайти, виконати дії: «Покажи, де великий ведмедик. Принеси червону кульку. Поклади маленького зайчика на стілець», зразок вимови слів з подальшим повторенням «Скажи — повтори», спону­кальні звернення «Давай всі іграшки покладемо у коробку. Давай разом одяг складемо у шафку. Неси сюди ляльковий посуд», декламування ко­ротеньких віршів з додаванням дитиною окремих слів тощо.

На третьому році життя у більшості дітей швидкими темпами роз­вивається  активне мовлення. Особливо це помітно на розширенні ак­тивного словника дитини. Проте саме у цьому віці яскраво виражені індивідуальні відмінності в темпах збагачення словника. Тому не на­магайтеся порівнювати мовлення своєї дитини з іншими. Варто прий­няти до уваги те, що на третьому році життя виокремлюють три рів­ні засвоєння слів дитиною: 1) розуміє слово, але не використовує його в активному словнику; 2) впізнає та називає слово (дію, якість, ознаку) лише у звичних умовах; 3) впізнає і правильно називає слово (дію, від­носини, властивості) за будь-яких умов. Радимо якомога частіше   створювати стимульні ситуації, у яких ви можете спрямовувати дії дитини своїм мовленням, щоб привчати її слухати мовлення й адекватно реагувати на нього.

У дітей цього віку значно активізується мовлення. Дитина все частіше звертається до дорослих з простими запитаннями: «Що це?», «Як?», «Де?», «Чому?», легко повторює фрази, які чує. Словник дитини швидко розширюється. Речення стають багатослівними, з’являються склад­ні речення, хоча вони ще аграматичні. Започатковується вживання сполучників і прийменників. Мовлення стає головним засобом спілку­вання не лише з дорослими, але й з дітьми. Дитина багато розмовляє в різних ситуаціях із власної ініціативи і відповідає на запитання. У від­повідній ситуації словом може наперед визначити свої дії та наміри.

Головною формою спілкування у дітей третього року життя зали­шається діалогічне мовлення, для якого характерними є такі форми діалогу: звертання до інших і відповіді на запитання дорослого; діалог між двома дітьми; груповий діалог (полілог); діалог між дорослим і ди­тиною. Форми звернення дитини до дорослого також можуть бути різ­ними: наказ, заборона, дозвіл, прохання, скарга, заклик, наслідування тощо.

Для діалогу дітей цього віку характерними є такі ознаки: а) праг­нення щось повідомити одне одному в наказовій формі; б) пристосу­вання до співрозмовника, вміння вислухати іншу дитину; в) почерговість звернення мовця і слухача. Водночас варто пам’ятати, що діалог у дітей третього року життя ще нестійкий, його потрібно підтримува­ти й розвивати.

У зв’язку з тим, що у дитини віком 2 роки — 2 роки 6 місяців швид­ко розширюється розуміння смислового змісту мовлення, вона розу­міє тексти забавлянок, віршів, інсценівок, казок, оповідань у супроводі наочності, охоче приєднується до їх декламування разом із дорослим. Завдання дорослих — якомога більше використовувати фольклорні твори, літературні тексти для розвитку мовлення й пізнання дитини.

Якщо у першому півріччі третього року життя про стан мовлен­нєвого розвитку свідчить те, що дитина виявляє розуміння запитань дорослого тим, що відповідає на його запитання окремими словами, діями, то у період з 2 років 6 місяців до 3 років дитина виявляє розу­міння смислу мовлення дорослого про події та явища, яких не було в її особистому досвіді, за винятком окремих елементів. Вона демонструє розуміння повідомлень, художніх текстів, віршів навіть без супрово­ду наочності, легко запам’ятовує вірші й пісні, охоче декламує їх разом з дорослим. Важливо підтримувати інтерес дитини до художнього слова, радо вітати її бажання промовляти художні тексти, підтримувати бажання спілкуватися.

Рівень розвитку мовлення малюка вже дає йому змогу розуміти в цілому сюжети мультфільмів для дітей, проте надзвичайно важливим є супровід дорослим того, що бачить дитина на екрані; пояснення, про­сті запитання, завдання назвати, показати, потворити зроблять процес перегляду більш корисним. Тож радимо долучатися разом із малюком до перегляду мультфільмів, щоб забезпечити їх позитивний вплив на розвиток мовлення дитини.

Батьки мають знати, що до складу словника дитини третього року життя входять усі частини мови, крім дієприслівника та прислівника. Словник дитини може налічувати до 1200-1500 слів. Вона активно по­чинає ставити запитання, саме тому дітей цього віку називають чомусиками. Підтримці емоційності й виразності мовлення сприяє включення дитини в різні види ігор, зокрема драматизації за допомогою іграшок. Щоб дитина почала розмовляти складними фразами, з’явилися під­рядні речення, необхідно підтримувати мовленнєву активність дитини за допомогою навідних запитань, окликів, вставних слів, повторення окремих фраз, суміжного мовлення. Щодня намагайтеся використову­вати книги у спілкуванні з дитиною: читайте вірші, казки, запрошуйте дитину до переказу відомих текстів, обговорюйте з нею дії героїв казок і мультфільмів тощо. Активність мовлення дитини значною мірю зале­жить від мовленнєвої активності дорослого, яка не перекриває, а спо­нукає малюка до спілкування.

ДИТИНА В СОЦІУМІ

Батьки мають знати, що з народження дитина прагне до активного пізнання світу навколо себе. Жвавий ін­терес підштовхує її до маніпуляцій з різними предметами задля пізнан­ня їх властивостей. Середовище, в якому перебуває дитина, є основним засобом ознайомлення її з довкіллям. Пам’ятайте: головний принцип створення предметного середовища — задоволення потреб розвитку дитини. Тож використовуйте розвивально-пізнавальні можливості ро­динного осередку для ознайомлення дітей з довкіллям.

Завданням батьків є не стільки збагачення кількості й різноманіт­ності предметів та іграшок в кімнаті дитини, скільки прищеплення стійкої уваги та інтересу до предметів, що її оточують, розвиток бажан­ня діяти з ними.

Для дитини раннього віку важливо сформувати первісні уявлення про людське оточення, елементарні й найважливіші закони буття лю­дей. Дитина має знати, як звати всіх членів родини, використовувати правила ввічливості. Тож члени родини мають демонструвати зразки доброзичливої поведінки один до одного та тих людей, з якими зустрічаються, частіше звертатися один до одного на ім’я.

Важливого значення набуває формування у малюка позитивно­го ставлення до дошкільного закладу, кола однолітків, інших людей, з якими дитина знайомиться поза межами родини.

Спрямуйте свою увагу на формування у дитини навичок самообслу­говування: одягання й роздягання, охайного складання своїх речей та іграшок. Залучайте її до спільної праці з членами родини: прибирання у кімнаті, сервірування столу, догляду за рослинами, домашніми улюб­ленцями, збору врожаю на городі чи в саду тощо. Продовжуйте фор­мувати елементарні культурно-гігієнічні навички. Для цього виділіть дитині місце на поличці у ванній кімнаті, де буде стояти її стаканчик із зубною щіточкою, лежати мило й губка для миття тіла; розташуйте на зручній висоті яскравий гачок для рушника, мішечок для дитячого гре­бінця. Поясніть призначення кожної речі, зверніть увагу на її зовнішню привабливість. Привчайте використовувати речі за потребою.

                                                                              ГРА ДИТИНИ

Зверніть увагу на особливості організа­ції ігрової діяльності дитини вдома. Передусім на наявність у неї влас­ного місця для ігор. Бажано, щоб воно було дещо відгороджене. Для цього можна використати невисоку ширму або відокремити куточок кімнати за допомогою меблів. Наявність такого простору дасть змогу дитині не лише самостійно організувати ігри з улюбленими іграшками, але й побути на самоті, коли їй це потрібно.

Уважно підійдіть до вибору іграшок. У сучасних дітей їх велика кількість, проте, на жаль, це не підвищує якості ігрової діяльності. При виборі іграшок пам’ятайте, що вони мають бути зручними та безпечни­ми для дитини. Доцільно періодично змінювати набір іграшок, з яки­ми грається дитина. Нехай пограє з одними іграшками досхочу, потім дістаньте з шафи інші та приберіть ті, на які вона вже не звертає ува­гу. Це дасть змогу підтримувати інтерес дитини до гри, придумувати нові сюжети ігор і не захаращувати кімнату. Для дітей різного віку бу­дуть цікавими різні іграшки та ігри. Наприклад, для малюка від одно­го до трьох років корисними можуть бути такі іграшки: каталки, вели­кі машинки, м’які та пластмасові іграшки, ляльки, набір посуду, м’ячі різного розміру, пірамідки, кубики, музичні іграшки тощо. Серед розвивальних іграшок — розрізні картинки, рамки-вкладиші, велика мо­заїка, підлоговий будівельний набір, м’які пазли, пальчикові лабіринти тощо. Правильно дібрані іграшки — половина успіху. Знаходьте час для спільної з малюком гри. Називайте іграшки та їх елементи, деталі іграшок, показуйте, як з ними можна грати, подавайте приклад (бережного ставлення до іграшок.

ДИТИНА У ПРИРОДНОМУ ДОВКІЛЛІ

Завдання природознавчої роботи в ранньому віці перед­бачають формування вмінь обстежувати об’єкти природи, називати окремі з них, емоційно відгукуватись на спілку­вання. Насамперед сучасні батьки мають знати, що діти з раннього віку потребують самостійності як умови розвитку і свободи вибору, як його джерела. Ефективне спілкування і взаємодія з ними можливі лише на засадах взаємодовіри і поваги, а не примусу. Малюки не бажають пізнавати навколишній світ, просто копіюючи до­рослого. Пізнаючи навколишню дійсність, вони одразу прагнуть вне­сти до неї зміни. Тому надавайте перевагу активним способам взаємодії дитини з природою: обстеженню об’єктів природи за допомогою всіх доцільних аналізаторів, іграм з природними матеріалами (снігом, піс­ком, водою, сонячним промінням, листям, каштанами, жолудями, ка­мінцями, мушлями тощо), праці (у формі допомоги по догляду за рос­линами і тваринами).

Результати спостережень за дітьми раннього віку дали змогу кон­статувати, що тривалість періоду зосередженості уваги (а отже, й мак­симального вияву вольових та м’язових зусиль) малюка на живих об’єктах природи на 20 % більша, ніж при спогляданні іграшок чи ін­ших предметів побуту. На жаль, вдома оточення дитини насичене не природними елементами, а іграшками, нерідко виконаними з неякісно­го матеріалу. І тому маніпулювання та ігри з ними мало сприяють роз­витку сенсорної сфери дитини. Тож наповніть середовище буття дити­ни об’єктами природи, щоб використовувати їх як предмети пізнання та іграшки водночас.

Надайте дітям можливість насолодитися ароматом дині чи груші, яблука, огірка, квітів. Це не лише збагатить відчуття, але й підніме на­стрій. ( Єдине, що треба пам’ятати: овочі і фрукти — «одноденні» об’єкти пізнання. Наступного дня треба запропонувати нові — свіжі.

Свіжого й цілющого аромату повітрю в кімнаті надасть гілка буз­ку, смородини, м’яти, флоксів, які періодично доцільно розміщувати в приміщенні для естетизації простору та спостережень з дітьми. Щодо кімнатних рослин, то у кімнаті їх має бути небагато — 2-3 горщики. Але такі, що приваблюють око, безпечні, цікаві для спостереження. Важливо привернути увагу дитини до аромату, позначити його словом, щоб дитина співвіднесла слово з відчуттями.

Для дітей раннього віку надзвичайно великого значення поряд з харчуванням має сон і прогулянка на свіжому повітрі. Дуже корисними для здоров’я є прогулянки на вулиці після дощу або снігопаду. У цей час повітря найбільш чисте, а після грози ще й насичене озоном. Знайдіть час для спільних прогулянок та ігор на подвір’ї.

На прогулянці об’єкти та явища оточуючої природи приваблюють дітей. Передусім це сонце, вода, сніг, пісок, квіти, листя, плоди дерев, представники тваринного світу. Приблизно у віці півтора-двох років дитина робить для себе відкриття: всяка річ чи явище має своє ім’я (назву). Малюк починає активно засвоювати назви оточуючих предме­тів і відтворювати їх у мові. Та в окремих випадках дитина із затримкою або вадами психічного розвитку мовчить і не робить спроб повтори­ти за дорослим назву предмета чи явища. Це свідчить про те, що вона потребує посиленої уваги дорослих, більшої кількості повторень назв предметів та явищ, що оточують її, а також застосування стимулів до активного використання нових слів. Стимулами на прогулянці можуть виступати: спільні дії батьків і дитини під час спостережень та обсте­ження об’єктів природи (трави, квітів, ґрунту, криги, снігу); цікаві ігро­ві завдання (залиш слід на снігу, заплутай слід, перестрибни струмо­чок, дострибни до гілочки), рухливі ігри з предметами — вітрячками, прапорцями, султанчиками, кольоровими стрічками; спільна з члена­ми родини трудова діяльність з наступною позитивною оцінкою діяль­ності дітей. Частіше звертайтеся до дитини з проханням допомогти: потримати насіння, вкинути у лунку картоплину, насіння буряку, го­роху, квасолі, полити, допомогти у зборі ягід з куща тощо. Стимулом для діяльності дітей виступає яскраве і зручне обладнання для пра­ці. Тож придбайте для свого малюка дитячу лійку, совочок чи лопатку з дерев’яним держачком, зручний кошик для збору врожаю.

Найдоступнішими і улюбленими іграми всіх без винятку дітей є ігри з піском. Для них дитині знадобиться певний набір іграшок, а саме: пластмасові лопатки, відерця, граблі, пасочки, лійки для зволо­ження піску, дощечки для його вирівнювання і утрамбовування, не­великі за розміром машинки, пластмасові ляльки (від каченят до сол­датиків), кубики, набір дерев’яних чи картонних, але вкритих лаком, плоскінних зображень людей, тварин, дерев, будівель. Ці плоскі фігури повинні мати держачок завширшки 2-3 і завдовжки близько 5 см, який втикається у пісок і дає змогу фігурці міцно триматися у пісочному цар­стві. У пригоді стануть предмети, якими можна прикрашати споруди: морські камінці, мушлі, великі кольорові пластмасові ґудзики, кашта­ни, фольга від цукерок, сухе кольорове листя тощо.

Іграшки, що призначаються для ігор з піском, зберігайте окремо від інших у прозорому целофановому пакеті. Після гри на подвір’ї їх треба помити у теплій воді. Перетворіть цю процедуру на своєрідний ритуал, виконуючи який дитина привчатиметься до відповідальності та охай­ності і водночас бавитиметься з водою.

З раннього віку в домашніх умовах розпочинається знайомство ди­тини з представниками тваринного світу. Добре, коли першу інфор­мацію про них вона отримає не з мультфільмів, а з короткотривалих спостережень. Зверніть увагу дитини на пташок, влаштуйте для них го­дівничку на підвіконні чи невисокому дереві. Під час прогулянок звер­тайте увагу на спів та поведінку птахів. Вчіть малюка прислуховуватись до звуків і розрізняти їх. У жарку пору року замість годівнички облаштуйте невелику поїлку і слідкуйте, щоб там завжди була чиста вода. Таким чином ви забезпечите себе і дітей об’єктами спостереження на всі пори року.

Домашні тварини — кіт, собака, півень, курочка, коза, корова — також чудові об’єкти для спостереження разом з батьками. Дитина не боїться їх і тому може ненавмисно заподіяти собі шкоду. Правилам поведінки з тваринами треба вчити змалечку: не можна підходити до тварин близько, торкатися руками без дозволу дорослого, смикати, бити, лякати. Дитинчат домашніх тварин — кошенят, цуценят, кур­чат — можна дати погладити, тримаючи у своїх руках. Дитині до рук їх краще не давати, оскільки вона ще не в змозі координувати силу власних м’язових зусиль, тож може травмувати тваринку, надміру міцно стиснувши її.

ДИТИНА В СЕНСОРНО-ПІЗНАВАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ

Батькам слід виважено поставитися до облаштування дитячого куточка дидактичними посібниками, що від­повідають віку дитини, а саме: розвивальними іграшками, конструк­торами, альбомами-розмальовками, матеріалами для малювання, ліп­лення, сенсорними книжками, книжками з наліпками, сортерами. Зауважимо, що деякі дидактичні посібники для своєї дитини батьки можуть виготовити самостійно. На багатьох сайтах можна знайти де­тальну інформацію щодо виготовлення сенсорних книжок, розрізних картинок, геометричних фігур тощо. Деякі необхідно придбати, зважа­ючи на те, що вони можуть використовуватися достатньо довго — це «блоки Дьєнеша» та «палички Кюізенера», магнітні дошки з розрізни­ми картинками тощо.

У щоденному спілкуванні з дитиною рекомендуємо використову­вати правильні терміни сенсорно-математичного змісту, збагачуючи уявлення дітей про кількість, кольори та їх відтінки, форми та величи­ни предметів, простір і час: багато олівців; зараз помиємо руки і будемо обідати; завтра прийде бабуся; дістану тобі книжку з полички.

Радимо так планувати прогулянки з дитиною, щоб якомога повніше збагачувати її сенсорний досвід: ігри з піском і водою, запуск повітря­ного змія, ігри з вітрячками в теплу пору року, із снігом і льодяними фі­гурками, ліплення сніжок, будування замків, катання на санчатах взим­ку. Важливо при цьому спілкуватися з дитиною, називати характерні ознаки того чи іншого явища або дії: пісок мокрий, сухий; мокрий пісок ліпиться, а сухий розсипається; я зліпив великі сніжки, а ти маленькі; санчата мчать з гірки швидко; повітряний змій літає високо; ставити дитині запитання: якого кольору сніг? покажи, де найвища башточка? А також заохочувати дітей: Яку високу башточку ти побудував! Як ба­гато сніжків у тебе! Красива квітка із льодяників!

Особливо цінними є спостереження за природою, адже вони дають можливість безпосередньо сприймати і відчувати сенсорні еталони: ко­льори (квіти на клумбі, осіннє листя, сніг, небо, веселка, хмари), звуки (спів пташок, шум вітру, шурхіт листя під ногами, стукотіння крапель дощу, нявчання кішки, гавкання собаки), величини (високі й низькі де­рева та кущі, великі та малі камінці, довга і коротка гілка, легка пір’їнка і важка трісочка); розуміти кількісні зв’язки між предметами: один ка­штан у руці, а багато каштанів під деревом; на піску можна знайти один, два, багато камінців.

Побутова діяльність має бути цікавою для дитини. Самостійно одя­гаючись і роздягаючись, вона поглиблює просторові уявлення, по­ступово усвідомлює просторові напрями (вперед, назад, вгору, вниз, вправо, вліво), часові уявлення (спочатку треба вимити руки, а потім обідати; після їжі треба пополоскати рот чистою водою; чим швидше одягнутися, тим швидше можна піти на прогулянку), засвоює виконан­ня легких трудових доручень (скласти іграшки), що сприятиме набуттю навичок елементарної класифікації та групування предметів (іграшкові машинки, м’які іграшки, олівці, фарби, книжки). Долучайте дитину до приготування їжі. Дозвольте скуштувати на смак сирі овочі та фрукти, які ви використовуєте для приготування страв, таким чином знайом­лячи з кислим, солодким, гірким, солоним смаками.

Крім такої повсякденної роботи, радимо проводити спеціаль­ні заняття з дитиною, що сприятимуть формуванню інтересу до за­нять математикою, «читання» сенсорних книг, які можна зробити са­мостійно як сюжетними («Морські мешканці», «Квіти на весняній клумбі»), так і тематичними («Геометричні фігури», «Кольори»), роз­мальовування альбомів-розмальовок, складання конструктора, баш­точок, вправи із сортером. Головне, слідкувати за тим, щоб дитині було цікаво цим займатися. Якщо інтерес зникає, примушувати ди­тину не можна.

Рекомендуємо використовувати твори художньої літератури, скла­дати разом з дитиною невеличкі віршовані тексти: Нічка прийшла, спа­тоньки пора, або Киця умивається, доня посміхається.

КОНСТРУЮВАННЯ

Конструювання є одним з найулюблені­ших видів діяльності дитини. У процесі конструювання відбувається становлення і розвиток базових якостей особистості: активності, само­стійності, ініціативності, наполегливості тощо. Разом з батьками дити­на залюбки буде займатися конструюванням. Радимо дорослим разом з дитиною будувати з кубиків і цеглинок вежу, ліжко тощо, тим самим навчаючи її створювати найпростіші конструкції.

ОБРАЗОТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ

Організація умов для образотворчої діяльності сім’ї передбачає усвідомлення дорослими значимості цього виду діяльності для повноцінного розвитку дитини. Досить часто батьки обмежують можливості дитини щодо виявлення творчості: не дозволяють займатися малюванням, ліпленням, аплікацією, вважаючи, що від такої діяльності більше шкоди, аніж користі — помальовані шпалери, забруднені меблі, одяг тощо. Проте задоволення від такої діяльності слугує набагато важливішим стимулом для її підтримки, аніж певний безлад, що супроводжує таку діяльність. Рекомендуємо батькам набратися терпіння і створити умови, які дадуть дитині змо­гу здобути образотворчі навички та отримати задоволення і користь від творчості.

Для дітей раннього віку характерним є малювання каракулів. Таке малювання сприяє розвитку координації, ритмічності рухів, зорового контролю за рухами (лінії, штрихи, зигзаги). Радимо для такої діяль­ності використовувати не лише горизонтальні, але й вертикальні по­верхні (для цього на стінах варто закріпити однотонні шпалери або ар­куші ватману). Дорослий має всіляко підтримувати бажання дитини займатися образотворчою діяльністю на рівні її можливостей. Варто створити розвивальне середовище, наповнене яскравими барвами, різ­номанітними формами, підтримувати виявлення дитиною емоційної чутливості під час сприймання красивого, створювати ситуацію ми­лування. Підтримувати інтерес до образотворчої діяльності допоможе включення дорослого у цікаву для дитини художню діяльність: дорос­лий малює, заохочуючи дитину приєднатися, запрошує використовува­ти у грі як предмети-замінники вироби, виготовлені власними руками.

Користь ліплення не перебільшена, адже це єдиний вид діяльності, який готує руку дитини до письма, тобто тренує дрібну моторику руки для тривалого користування ручкою або олівцем. Пам’ятаючи про це, батькам слід подбати про організацію такого важливого виду дитячої діяльності: забезпечити матеріалами для ліплення (солоне тісто, плас­тилін, легомаса тощо), створити атмосферу зацікавлення, прагнення до творчості спільно з дитиною.

У домашніх умовах заняття з ліплення не потребують особливих ви­трат: будь-яка робота дорослих з тістом може стати цікавою і для малю­ка. Починаючи з 2 років, долучайте малюка до цього цікавого заняття: пропонуйте відщипнути шматочок тіста, прокотити його між долонь­ками, приплюснути. Такі вправи будуть корисними, адже вони трену­ють м’язи та сприяють координації рухів. З часом навчіть дитину ліпи­ти колобка, вареничок, бублик тощо. Важливо, щоб виріб дитини був зварений, спечений, а не потрапив у сміттєве відро. Згодом, з 4-5 років, навчіть дитину самостійно ділити шматок на частини різної величини (більші та менші), відповідно до задуму створення образу виготовляти з них різні деталі, з’єднувати між собою. Також можна показати дитині, як з цілого шматка, шляхом розрізання стекою (або негострим пластиковим ножем) можна зробити, наприклад, лапки будь-якої тварини. А голову та хвостик виготовити з інших частин та приєднати, вико­ристовуючи прийом стискання та примазування. Вушка можна зроби­ти прийомом витягування з цілої частини. Усі дії бажано супроводжу­вати коментуванням, віршованими рядками, гумором… Такі заняття на кухні, можливо, відберуть у вас трохи часу, проте компенсацією буде гарний настрій вашої дитини та сформовані навич­ки, які стануть їй у пригоді в майбутньому.

МУЗИЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП

Дитина від народження потрапляє у світ музики дорослого світу, зумовлений смаковими вподобаннями її бать­ків: одні полюбляють класику, іншим до вподоби реп, а хтось є фа­натом народної музики чи естради. Отже, музиці має належати одне із центральних місць у життєдіяльності родини і дитини, якщо ви хо­чете виховати високодуховну особистість, здатну відгукуватися на кра­су і творити її. Батьки мають збагачувати досвід дітей музичними вра­женнями, виказувати своє ставлення до музичних творів і заохочувати малюків розділяти з дорослими свої естетичні почуття. Якщо в родині є традиція приспівування, дитина також приєднається до цього твор­чого процесу і поступово привчиться підспівувати окремі склади, сло­ва і закінчення фраз, буде включати тіло до реагування на музичний твір: плескати в долоні, тупотіти, хитати головою і руками. Батькам під силу розвивати музичні здібності малюка, музичний смак вже з ран­нього віку. Добре, якщо слухання музики або співи перегукуватимуть­ся з іншими видами художньої діяльності дітей.

                                                                              ТЕАТРАЛЬНА МОЗАЇКА
Малюк з перших років життя має задат­ки до різних видів мистецтва, тобто синкретичну мову мистецтва ди­тина розуміє, відчуває та проявляє бажання наблизитися до неї. Дитині раннього віку особливу насолоду дарує момент перевтілення, ряження, вона обожнює входити в різні образи, заохочує дорослих підтримати її гру. Тож батькам радимо використовувати можливості для підтримки ініціатив дитини. Варто, використовуючи образні іграшки, театральних ляльок, театр пальчиків та інші види театральної атрибутики, заохочувати дитину не лише до сприйняття театралізованого дійства, а й до спільних з дорослим дій з ляльководіння, перевтілення, декламування тощо. До трьох років малюку не варто ще відвідувати вистави в театрі, проте коротенькі інсценізації сприятимуть налаштуванню дитини на сприйняття цього виду мистецької діяльності.

ЛІТЕРАТУРНА СКРИНЬКА

Сила виховного впливу мистецтва ху­дожнього слова, як і мистецтва загалом, полягає у тому, що воно має ви­кликати у людей різноманітні емоції, переживання, настрої. Образність, виразність художнього тексту зумовлюють емоційність його сприй­мання. Проте літературний твір не може здійснити сам по собі вихов­ний вплив на дитину в процесі слухання, дорослий зобов’язаний ке­рувати дитячим сприйманням. Виразне читання сприяє виникненню у малюків діяльності уяви: вони чітко уявляють собі героїв твору, об­становку дії, картини природи. На ґрунті почуттів, переживань, що ви­никають, у дітей формується об’єктивне ставлення до фактів, героїв по­дій, їх адекватна оцінка.

Важливо правильно добирати художні твори. Так, дітям ранньо­го віку доступні казки «звіриного епосу», про тварин, оскільки вони «…змушують їх сміятися й думати, пробуджують їх цікавість та увагу до явищ природи, але не розбуркують молоду фантазію дивоглядни­ми образами заклятих замків, царів, розбійників, драконів та демонів, не тривожать молодого чуття страшними трагічними пригодами та не­зрозумілими для дітей відносинами обох статей».

Проте має значення не лише правильний добір твору, але й його прочитання дітям. Спостереження за дітьми засвідчили, що на малю­ків 1,5-2,5 року виразні інтонації впливають як у розмовному мовлен­ні, так і під час читання їм художніх текстів. Інтонаційна виразність читання зумовлює підвищену увагу дітей, зосередженість, яка ще не властива ранньому віку.

Здатність дітей реагувати на інтонації особливо яскраво виявляєть­ся в ході спостереження за їхньою поведінкою на заняттях, на яких чи­тання тексту супроводжувалося показом іграшок. Спочатку іграшки поглинають усю їхню увагу, та вже під час повторного читання худож­нього тексту діти починають уважно слухати дорослого і стежити за його діями. Дорослий мусить максимально переконливо передати ді­тям задум автора, ідею твору, розкрити образи героїв, їхню суть. Слід пам’ятати, що кожне слово тексту має певне смислове навантаження і тому має вимовлятися з відповідною інтонаційною виразністю. Саме це надає словам тексту активну, впливову силу. Читання твору стає словесною дією, призначення якої — загострити почуття дітей, дати  поштовх їхнім думкам, викликати у них емоційний відгук. У ході читання дорослий не має залишатися байдужим, він зобов’язаний передати своє ставлення до фактів, зображених у творі, викликати у дітей певний настрій думок і почуттів. За таких умов художній твір переконує, захоплює дітей, впливає на їхнє виховання. Саме в цьому полягає сенс і призначення мистецтва виразного читання.